"Істоти різних періодів еволюції". Костянтин Ціолковський

“Істоти різних періодів еволюції”

Костянтин Едуардович Ціолковський

1902

(Із рукопису “Етика”. – 1902 – С. 164-171)

Молекула, за нашою гіпотезою – нескінченно складна речовина. Відомі нам істоти і ті передбачувані, які живуть поблизу сонць і на планетах, складені або побудовані з молекул різного роду (кисень, водень, залізо, вуглець тощо).

Звернемося до минулого і уявімо собі Всесвіт більйон децильйонів або скільки завгодно років тому. Тоді молекули були менш складні, були інші планети, інші сонця та інші істоти, складені з цих простіших молекул. Під час хімічного з’єднання їх вони випромінювали інше світло, невидиме нами тепер, яке не відчувається нашими органами зору, тому що величина ефірних хвиль була меншою й ефірне середовище – іншим, більш розрідженим і пружним, ніж тепер.

Тогочасні істоти були менш щільними, але й вони піддавалися еволюції, і між ними була боротьба за існування, і вони досягли у свій давно минулий час вінця досконалості, і вони стали безсмертними володарями світу, якого досягнуть люди та якого вже досягли споріднені з нами жителі небес, і вони здобули блаженство.

Чи зуміли вони зберегтися до теперішнього часу і чи живуть вони серед нас, будучи невидимими нами? Чи вони розклалися, щоб дати початок іншим істотам видимого нами світу? Це питання, вирішити яке досить важко.

Філософ скаже, що початок матерії один і той самий: але це не заважає під час безперервної і начебто одночасної еволюції матерії існувати їй у безлічі видів: від щільних металів до ефіру, в трильйони разів менш щільного. Якщо старі види неорганізованої матерії зуміли зберегтися, не маючи розуму, то тим більше могли зберегтися істоти розумні.

Бактерії та інші одноклітинні існують споконвіку, але вони ж дали початок і людині. Чи не оточують нас невидимі сонця, планети й істоти, подібно до бактерій, яких розгледіла людина тільки тепер?

Де живуть ці вищі? Чи населяють тільки певні куточки Всесвіту, чи розсіяні усюди і можуть бути, де хочуть? Які їхні властивості? Чи не мають вони зв’язку з теперішніми істотами? Чи не є вони початком життя людей і споріднених з ними, хоча й досконалих небесних істот? Чи не складають вони їхню душу (їхню частину)?

Чи не вселяються з якою-небудь метою у тварину або людину під час її зачаття?.. Дивні запитання, і відповіді на них немає…

Все-таки спробуємо відповісти на останнє запитання, тобто чи не слугують ці минулі істоти основою людини, чи не входять вони в її тіло під час народження і чи не складають її душу з її властивостями? Але, по-перше, всі властивості тіла і душі людини знаходять пояснення в устрої її тіла і мозку. А якщо й не всі знаходять, то можна сподіватися, що з плином часу знайдуть. По-друге, якщо ці істоти оживляють людину, то важко відмовити в тому самому тваринам. Усі вони мають при зародженні заселятися духами давно минулих часів. Виходить досить дивно! Навіщо їм знадобилося мучитися в тілах тварин і людини! Чому, врешті-решт, тоді людина або тварина не одразу робляться досконалими (у своєму роді), якщо дух оселяється при народженні? Чому немовля не таке розумне, як дорослий? Чому ми набуваємо розуму вченням і працею? Яким чином досконалість духу завжди залежить від роду тварин і досконалості їхніх органів? (Для пояснення цього існує паскудна гіпотеза про передвстановлену гармонію). Чому з руйнуванням органів і дух слабшає? Чому вищий дух не оселиться в якій-небудь мусі і не зробить її Ньютоном?

Мені здається, я навіть майже твердо вірю, принаймні моя філософія вказує мені на це, що особливі незбагненні нам істоти є, але вони не живуть у наших тілах, як не живуть у тілах рослин і тварин. Тільки первісне невігластво могло скласти таку гіпотезу, щоб пояснити явища життя, коли будову живого було абсолютно не вивчено…

Отже, щодо нашого світу ми повертаємося до атомізму з його потенційною здатністю до життя… Ось “мертва” планета: вона щойно вкрилася твердою корою; на ній зароджується життя. Воно розвивається, поширюється і покриває поверхню небесного тіла. Так було на всякій планеті, число яких безмежне.

Ось ще світиться, як сонце, розжарена планета. Вона складається з суміші розріджених газів. Що в ній! Яке тут життя! Наче немає його. Але остигає наше маленьке сонце і неминуче заповнюється життям.

Якщо воно з’являється, то й раніше було, але в іншій, простішій формі. Усе живе, але по-своєму. Нам не все може бути зрозуміло. Життя безперервне, як і все. Воно іноді робить різкі стрибки (явище “смерті”), але й тільки. Адже і держава гине іноді раптово. Іноді набуває вищої форми, а іноді зовсім розлаштовується: члени її б’ються, забираються в полон тощо.

Не може бути, щоб не було де-небудь матерії, часу і простору. Вони нескінченні, безперервні й вічні. Так само не може бути, щоб не було де-небудь життя. Воно теж вічне, безперервне і всюдисуще…

Ми зробили зараз крок назад, зазирнувши розумовим поглядом за децильйони років до нашого часу, чому б нам не зробити ще такий самий або набагато довший задній хід! Тоді матерія і молекули були ще простішими й істоти були ще менш щільними. Вони становили третій світ, невидимий навіть другому, звісно, який ще не може бути осягнутий нашими органами чуття.

Скільки б ми не робили таких кроків, скільки б ми не скакали через децильйони років до початку світу, ми ніколи до нього не підійдемо і будемо від нього так само далекі, як і були. Це випливає з нашої гіпотези про безпочатковість часу і нескінченну подільність матерії.

Подаючись назад гігантськими кроками часів, ми зустрічаємо все нові й нові світи живих і розумних істот, нескінченні градації поколінь, дедалі більше й більше ефірних. Немає кінця цим кадрам, як немає кінця часам ні минулим, ні майбутнім.

Невже всі ці істоти перетворилися, як перетворюється матерія менш щільна в більш щільну? Невже розумні істоти виявилися безсилішими за неорганізовану речовину, що збереглася, як я говорив, у різних щільностях!

Але чи не простіші ті істоти, як простіші бактерії порівняно з вищими тваринами і людиною? І на те не можна дати відповіді. Думаю, що можуть залишитися і прості, і складні, досконаліші за людину, і навіть її досконалі нащадки. Допускаючи перетворення або руйнування деяких, важко допустити перетворення або руйнування всіх, бо ж їх незліченна безліч категорій?! Якщо вони збереглися, то чи не мають між собою зв’язку? Чи не служать одні, як ми говорили, підставою наступних за часом? Темні важкі питання, але все можливо!.. Чи не слуги Космосу ці істоти, якими і ми повинні бути?.. Яку організацію представляє суспільство кожної категорії?.. Чи є між ними вищі й нижчі?..

Бажаєте прочитати інші твори Костянтина Едуардовича Ціолковського?

Ви можете читати їх онлайн українською мовою або завантажити безкоштовно у форматі PDF на сторінці сайту “Наукова спадщина”.

Ви можете читати їх онлайн в оригіналі російською мовою або завантажити безкоштовно у форматі PDF на сторінці сайту “Научное наследие”.

Приємного прочитання!