“Воля Всесвіту” | Костянтин Ціолковський. Космічна філософія

Костянтин Ціолковський

Космічна філософія Костянтина Едуардовича Ціолковського українською мовою

Уперше опублікована в авторському виданні: К. Ціолковський. Воля Всесвіту. Невідомі розумні сили. Калуга, 1928.
З 1986 по 2012 роки багаторазово перевидавалася різними видавництвами у складі збірки – К. Е. Ціолковський “Мрії про Землю і небо (збірка)”.

Воля Всесвіту

1928

Наче все залежить від волі розумної істоти, подібної до людини. Наша праця, думка перемагають природу і спрямовують її бажаним руслом. Наприклад, обробляємо землю й отримуємо рясну їжу, приручаємо тварин, перетворюємо їх і рослини, будуємо будинки, дороги, машини, полегшуємо ними працю, змушуємо працювати сили природи, і вони збільшують наші сили в 10, 100, 1000 разів. Якби лінувалися, не проявляли свою волю, то нічого б не було, і ми загинули б від голоду, холоду, хвороб, безпліддя тощо.

Це умовна воля. Вона є, і прояв її благодійний. Зараз вона ще не велика, обмежена, але можна сподіватися, що зростатиме і проявить себе ще набагато сильніше. Умовна воля є втілення наших думок і бажань у життя. Наприклад, я хочу побудувати будинок – і будую, хочу винайти якусь машину – і винаходжу, хочу здійснити її – і здійснюю. Хочу одружитися з такою-то жінкою – і одружуюся. Хочу мати дітей – і маю. У більшості випадків наші задуми не вдаються, особливо важкі, але теоретично можна припустити, що є сильна воля, яка здійснює всі розумні бажання. Якщо не тепер, то в майбутньому, якщо не нами, то іншими більш досконалими істотами або навіть нашими нащадками. Немає нічого вищого за сильну й розумну волю. Один розум без волі – ніщо, і одна воля без розуму – теж ніщо. Кожна істота повинна жити і думати так, як ніби вона всього може домогтися, рано чи пізно. Звідки ж джерело цієї благодійної волі? Воля залежить від будови головного мозку. Вищий мозок вийшов від розвитку мозку нижчих тварин. Усі тварини і рослини походять від складної органічної матерії, якими є бактерії, амеби, протоплазма. Останні – від неорганічної природи. Розвиток же органічного світу неможливий без будь-якої енергії, наприклад енергії Сонця.

Ясно, що життя, розум і волю породила поступово природа. Людина народжена Землею, Земля – Сонцем, Сонце походить від згущення розрідженої газоподібної маси. Ця – від ще більш розрідженої матерії, наприклад від ефіру.

Отже, все породжено Всесвітом. Він – початок усіх речей, від нього все й залежить. Людина, чи інша вища істота, і її воля є тільки прояв волі Всесвіту.

Жодна істота не може проявити абсолютної волі, як не може проявити її годинник або якийсь складний автомат, наприклад, кіно, що говорить. Тіні кіно говорять, ходять, роблять, виконують свою волю, узгоджують слова з діями, але будь-хто знає, що їхня воля тільки удавана, не абсолютна, всі їхні рухи й мови залежать від кінострічки, взагалі від людини, яка створила кінофільм. Так і найрозумніша істота виконує тільки волю Всесвіту. Він дав їй розум і обмежену волю. Обмежену тому, що ця воля, залежна від розуму, не може бути єдиним джерелом вчинків: завжди може втрутитися громада Всесвіту, спотворити, порушити і не виконати волю одного розуму. Ми говоримо: все від нас залежить, але ж ми самі – створення Всесвіту. Тому правильніше думати і говорити, що все залежить від Всесвіту. Ми припускаємо, а Всесвіт розпоряджається як хоче, без церемонії руйнуючи наші плани і навіть руйнуючи всю планету з усіма її розумними істотами.

Якщо нам і вдається виконати свою волю, то тільки тому, що нам це дозволив Всесвіт. Він завжди має безліч способів і причин загальмувати нашу діяльність і проявити іншу, вищу волю, хоча й наша воля – тільки воля Всесвіту.

Візьмемо хоч події цього 28-го року. Ясно, що вони суть наслідки подій 27-го року, а останні – результат подій 26-го року тощо. Зрештою все, що не відбувається, має джерелом давно минулі часи, коли не було навіть і сліду тварин. Наша воля, наші вчинки – теперішні й майбутні – результат давно минулих часів. А ці народилися від часів ще більш ранніх. Децильйони років тому, децильйони децильйонів років, децильйони в децильйонному ступені – ось часи, ось стан світу, який послужив причиною сучасних і майбутніх явищ.

Нас цікавить не стільки прояв волі людини (хоча і вона вироблена космосом), скільки загальний прояв волі Всесвіту.

Чи маємо ми право говорити про волю Всесвіту? Можна говорити про волю розумної істоти, навіть про волю дурної тварини, але чи можна говорити про волю космосу? Чи можна уподібнити його хоча б дурній тварині? Але якщо все залежить від устрою Всесвіту (у теперішній або давно минулий момент), то значить, він або його невідома причина має волю. Ця воля обумовлює все, що ми зараз бачимо або на що вказує нам наш розум. Питання тільки в тому, яка ця воля. Якість волі вкаже нам і на якість Всесвіту або його причини.

Якщо говорити про сучасний стан Землі, то воля космосу саме проявляється як воля нерозумної істоти. Справді, у справах Землі, у справах людства ми бачимо суміш розумного з дурним, доброго з жорстоким. Навіщо злидні, хвороби, в’язниці, злість, війни, смерть, дурість, невігластво, обмеженість науки, землетруси, урагани, неврожаї, посухи, повені, шкідливі комахи і тварини, жахливий клімат тощо? Дивлячись лише на Землю, ми мали б волю космосу порівняти з волею обмеженої істоти. Але чи завжди буде Земля і людина в цьому стані? Всесвіт породив людину, її слабкий розум і волю. Але ж вони були раніше ще слабшими, вони потім розвивалися до теперішньої сили і, можна сподіватися, будуть продовжувати свій розвиток. Якої міри він досягне, які плоди дасть – це тепер навіть важко собі уявити (див. мою книжку “Майбутнє Землі і людства”). Отже, є повна вірогідність у тому, що воля космосу і на Землі проявиться у всьому блиску найвищого розуму. Досконалий стан Землі триватиме дуже довго порівняно з сумним її становищем, яким є сьогодення. І тоді в щасті, блаженстві вищий нащадок людини скаже: воля космосу проявляється як воля наймудрішої і всесильної істоти. Наш нащадок тільки може звинуватити цю волю в деякій повільності: чому космос не одразу створив щастя, а змусив частину матерії випробовувати раніше сумбур мук і пристрастей. Хоч і не довгі порівняно були муки, проте були. Вони в жодному разі не становитимуть більше тисячної частки щасливого стану людей. Ми побачимо потім, що і це звинувачення відпадає.

У нашій Сонячній системі понад тисячу планет і хоч одна з них перебуває в умовах, сприятливих для розвитку вищого свідомого життя. У нашому Чумацькому Шляху понад мільярд сонячних систем, подібних до нашої. У нашому Ефірному Острові близько мільйона чумацьких шляхів. Ми могли б продовжувати так до нескінченності, але обмежимося одним нашим Ефірним Островом. У ньому налічуємо мільйон мільярдів сонячних систем і принаймні стільки ж планет, придатних для розвитку досконалого життя. На всіх планетах зародилося життя, але на цих воно мало б пишно розквітнути. Питається, чи рівні були ці мільйон мільярдів планет? Без сумніву, на деяких розквіт був раніше, ніж на інших, і зовсім незвичайний за прекрасними результатами. Там життя випередило все можливе, все найкраще, що може собі тільки уявити людина.

Він же мріє не тільки завоювати свою Сонячну систему, а й відвідати інші. Мета – ліквідувати безболісно все недосконале (зародкове) і заселити планети своїм досконалим поколінням.

Людина майбутнього думає: який важкий шлях пройшло органічне життя Землі, скільки страждань перетерпіли її істоти. Тепер у нас їх немає. Крім розумного, ніщо не осіняє нашу планету. Але який жах у минулому? Чи не краще б було, якби Земля прямо була заселена свідомими істотами. Тоді не було б цього хвоста страждань і божевілля.

Якщо людина так може думати, то тим більше думала так вища істота на вищій планеті. І не тільки думала, а й знайшла тисячу можливостей здійснити свої розумні бажання.

Отже, розум і могутність вищих істот, що зародилися на вищих планетах, ліквідують зародкове життя на інших планетах і заселяють їх своїм потомством. Подібно до цього городник виполює на своєму городі бур’янисті трави і садить на ньому корисні овочі.

Виходить, що Всесвіт заповнений тільки досконалими істотами. На нескінченній більшості планет досконале життя прямо стало на ноги, без довгих тисячоліть попередніх мук самозародження. З мільйонів мільярдів планет тільки деякі зазнали чашу страждань, оскільки життя на них почалося самозародженням.

Якщо ви протягом усього свого щасливого життя мучилися тільки одну секунду, то чи можна ваше життя вважати невдалим. Так і Всесвіт не можна вважати нещасним на тій підставі, що якась планета з мільярдів їхніх повинна зазнати порівняно мізерний час муки самозародження.
Якщо ж космос дав загалом тільки щастя для своїх істот, то можна вважати його волю бездоганною.

Космос породив не зло й оману, а розум і щастя всього сущого.

Щоб зрозуміти це, треба тільки стати на вищу точку зору: уявити майбутнє Землі й обійняти розумом нескінченність Всесвіту або хоч один наш Чумацький Шлях. Тоді ми побачимо, що космос подібний до найдобрішої і найрозумнішої тварини.

Ви, можливо, скажете: ну добре, скрізь розлито щастя і розум, але хіба немає стихійних лих, які це щастя в один момент змітають, як мітлою змітають непридатне сміття.

Планети й сонця вибухають подібно до бомб. Яке життя при цьому встоїть! Світила остигають і позбавляють планети свого цілющого світла. Куди тоді подінуться їхні жителі? Безліч катастроф завжди підстерігають розумних істот.

Річ у тім, що ми про розум вищих істот маємо дуже неправильне поняття. Якщо люди вже тепер передбачають деякі лиха і вживають проти них заходів та іноді успішно борються з ними, то яку ж силу опору можуть виявити вищі істоти Всесвіту.

Вони передбачають вибухи планет за багато сотень років до цього явища і віддаляються з них у безпечні місця космосу. Вони передбачають і вибухи сонць, також їхнє згасання, і йдуть своєчасно від тих, що ослабли.

Ви ще скажете: рано чи пізно всі сонця згаснуть, життя припиниться, ось вам благодіяння космосу. Цього не може бути. Сонця безперервно спалахують, і це навіть частіше, ніж їхнє згасання. Одним словом, темних сонць воскресає не менше, ніж згасає блискучих. Всесвіт завжди був і буде в середньому в тому вигляді, в якому ми спостерігаємо його зараз. Життя кожного світила періодичне і повторюється безліч разів. Також і життя групи світил, наприклад Чумацького Шляху.

– А смерть та її муки, – скажете ви. – Хіба це може коли-небудь зникнути?

Життя не має певного розміру і може бути подовжене до тисяч років. Смерть же може бути безболісною, як смерть дерева чи якоїсь комахи.

Крім того, я багато разів доводив, що як життя світила періодичне і відновлюється незліченну безліч разів, так і життя істоти або складових її атомів виникає безліч разів, точніше, завжди виникало і буде виникати без кінця. Жоден атом Всесвіту не уникне відчуттів вищого розумного життя. Мало того, тільки таке життя і можливе.

Смерть є одна з ілюзій слабкого людського розуму. Її немає, бо існування атома в неорганічній матерії не відзначається пам’яттю і часом, останнього ніби немає. Безліч же існувань атома в органічній формі зливаються в одне суб’єктивно безперервне і щасливе життя – щасливе, бо іншого немає. Його не допускають розум і сила вищих тварин.

Всесвіт так влаштований, що не тільки сам він безсмертний, але безсмертні і його частини у вигляді живих блаженних істот. Немає початку і кінця Всесвіту, немає початку і кінця також життя та його блаженства.

Ми доводимо, що воля Всесвіту прекрасна, тому що в загальній картині космосу ми нічого не бачимо, крім блага, розуму, досконалості та їхньої суб’єктивної безперервності, безпочатковості й нескінченності.

Якщо космос має причину, то і причині цій ми повинні приписати такі ж властивості загальної любові.

Ми впевнені, що зрілі істоти Всесвіту мають засоби переноситися з планети на планету, втручатися в життя відсталих планет і зноситися з такими ж зрілими, як вони. Люди Землі коли-небудь об’єднаються, і всіма ними керуватиме одна обрана рада, під керівництвом президента, обраного радою.

Це станеться порівняно скоро. Через більш значний проміжок часу заселиться рясно і вся наша Сонячна система. Нею також керуватиме обрана рада зі своїм головою. Інакше бути не може, бо цього вимагає розум.

Так само об’єднуються і всі інші планети та сонячні системи. Різниця тільки та, що більшість їх швидко заселяється зрілим, уже готовим поколінням і одразу встановлює своє управління. Земля ж і наша Сонячна система мали довгий шлях поступового страдницького розвитку.

Об’єднання має бути, бо цього вимагають вигоди істот. Якщо вони зрілі, то розумні, а якщо розумні, то не стануть самі собі робити зла. Анархія є недосконалість і зло.

Об’єднуються президентами і групи сонць (зоряні купи) і весь Чумацький Шлях. На цьому зупинимося.

Яка ж це має бути могутня і мудра організація.

Ми говоримо про істоти, подібні до людей, тільки більш досконалі. Між ними можуть бути всілякі породи, пристосовані до життя на всяких планетах, наприклад на Землі. Однак більшість їх одноманітна і пристосована до життя в ефірі. Але потрібні й такі, які могли б встановити порядок і на всіх планетах. Порядок цей полягає в тому, що на небесних тілах усуваються всі страждання.

Отже, можна очікувати, що ця могутня організація може проникнути на будь-яку планету, наприклад на Землю.

Чому ж ми не помічаємо досі слідів її діяльності?

Наука точна, принаймні жодна галузь розуму не вирізняється такою тверезістю, але уява наша слабка. Вона стільки разів обманювала людей, що нині кредит її сильно впав. “Тверезість” науки не допускала досі міжпланетних зносин. Тепер ця думка похитнута навіть ученими, але більшість їх ще не зачеплена новими ідеями і ставиться або байдуже до них, або вороже. Дещо раніше, крім очевидних фантазерів, ніхто не допускав можливості небесних зносин, особливо подорожей поза Землею. Тому встановлювалася думка, що вони неможливі. А якщо так, то всі факти, що доводять ці зносини, якщо вони й були, нещадно заперечувалися людьми науки. Так само ними заперечувалося і падіння небесних каменів на Землю (метеорів), так само довго не бачили вони і сонячних плям. Така сила упередження.

Тим часом, відзначено в історії та літературі безліч незрозумілих явищ. Більшість їх, без сумніву, можна віднести до галюцинацій та іншого роду помилок, але чи всі? Тепер з огляду на доведену можливість міжпланетних повідомлень слід ставитися до таких “незрозумілих” явищ уважніше. Ми не маємо в цьому відношенні нічого достовірного і тому замовкаємо.

Можливо, втручання інших істот у життя Землі ще не підготовлено розвитком більшості людей. А можливо, воно б зашкодило людству в даний час. Більшість людей абсолютно неосвічена і дивиться на Всесвіт майже так само, як тварини. Релігійні її погляди – суцільне марновірство. Якби вони побачили втручання інших істот у земні справи, то зараз би зрозуміли це з погляду своєї віри. Проявився б фанатизм з його злочинами і більше нічого.

Покладемо, сили інших світів зупинили б війну 14-го року. Війни б не було. Багато людей позбулося б страждань і смерті. Але людство таке грубе, що тільки ці страждання могли збудити в них відразу до війни. Тільки вони виявилися “наукою”, що змусила людей інакше думати, сприяли руху їхньої думки. Що робити, люди такі, що тільки тяжкі страждання можуть їх переробити і вести на краще. Так, можливо, хулігана нічим не вгамуєш, крім грубого покарання. П’яного буяна доводиться зв’язувати, на божевільного – надягати гарячкову сорочку.

Є ще низка явищ, щоправда, у більшості випадків настільки ж сумнівних, як і попередні. Вони говорять нам про проникнення якихось розумних сил у наш мозок і втручання їх у людські справи.

Я сам два рази в житті був свідком таких явищ і тому не можу їх заперечувати. Якщо ж вони зі мною були, то чому не могли бути з іншими. На цій підставі я припускаю, що деяка частина такого роду явищ – не ілюзія, а дійсний доказ перебування в космосі невідомих розумних сил, якихось істот, влаштованих не так, як ми, принаймні з незрівнянно розрідженої матерії. Можливо, це спадщина децильйонів років минулого часу, що втекли, які створили ці істоти. Останні, як видно, збереглися досі.

Вони також проявляють себе добрими вчинками. Це зрозуміло, бо розум і вигода всіх істот космосу і всіх часів полягають у тому, щоб не було нічого недосконалого, ніяких страждань. Адже якщо будуть страждання, то не уникнути їх і атому. Немає страждань – не мучитиметься й атом (або дрібніша його частина, взагалі невідома сутність матерії).

Минуле безмежне. Що це означає? Не думайте, що це легко уявити. Можна навести приклад. Ось числа 2², 3^{3^3} тощо, або умовно Х^(x). Якщо (х) дорівнює двом, то це число становитиме тільки 4, якщо ж 3, то вже отримаємо понад 7,5 більйона (10¹²). Якщо ж х=4, то отримаємо більше, ніж число, виражене одиницею з такою безліччю нулів, яке не вмістить увесь відомий Всесвіт, якщо навіть ці нулі будуть меншими за 1 кубічний мікрон.

Дійсно, об’єм усього відомого Всесвіту (приймаючи Ефірний Острів, що містить мільйон чумацьких шляхів, протяжністю в 100 мільйонів світлових років) становить менше 10⁹⁰ кубічних мікронів, тим часом як число наше виражається 10 з показником не 90, а одиницею зі 100 нулями з лишком. Очевидно, відомий обсяг космосу – досконалий нуль порівняно з цим числом. Я повинен зізнатися, що з великими труднощами міг уявити величину цього числа (коли х=4). Якщо ж х=5, то рішуче відмовляюся його собі уявити. Що ж, якщо х=10 і більше!!!

Якщо (х) дорівнює децильйону, то і тоді наша функція висловить число, що дорівнює нулю по відношенню до фактичної нескінченності.

Яка ж вона?

Складемо наші функції скільки завгодно разів і все-таки в сумі отримаємо нуль порівняно з істинною нескінченністю.

Що ж могли ці нескінченні часи (минулих років) зробити? Якщо час за короткий час створює розум та інші чудеса, то що ж він може створити в зазначені часи (Х^(x))!

Світ завжди існував. Справжня матерія та її атоми є безмежно складним продуктом іншої простішої матерії. Були минулі часи, коли матерія була в децильйони разів легшою, ніж тепер найлегша. Були епохи, коли вона ще в децильйони децильйонів разів була легшою тощо. І всі ці світи були і породили істот розумних, але майже нематеріальних через їхню малу щільність. Те, що я кажу, я давно теоретично припускав, але не було жодних фактичних підтверджень, яким я міг би повірити. Коли я сам побачив підтвердження, то став схильним вірити й іншим.

Примітки та коментарі

Децильйон – 10³⁰ або 10⁶⁰. Рахують так: 10³ – тисяча, 10⁶ – мільйон, 10⁹ – мільярд = більйон = 10⁶ (мільйон) х 10³ (тисяча), тощо.
Тоді децильйон – 10⁶ х 10²⁴ = 10³⁰. За іншою шкалою: 10⁶ – мільйон, 10^6х2 – більйон (мільярд), 10^6х3 – трильйон, 10^6х4 – квадрильйон, 10^6х5 – квінтильйон, 10^6х6 – секстильйон, …, 10^6х10 = 10⁶⁰ – децильйон.
Ціолковський, мабуть, не мав на увазі точного значення децильйона, а використовував його як синонім дуже великого числа: багато, тьма, децильйон децильйонів.

Бажаєте прочитати інші твори Костянтина Едуардовича Ціолковського?

Ви можете читати їх онлайн українською мовою або завантажити безкоштовно у форматі PDF на сторінці сайту “Наукова спадщина”.

Ви можете читати їх онлайн в оригіналі російською мовою або завантажити безкоштовно у форматі PDF на сторінці сайту “Научное наследие”.

Приємного прочитання!